Haqqinda.az

Забудь образи ми знову разом
Замішані з тобою ми як фанк із джазом
Навіщо дутись кого позбутись
Як не хотів не можу я тебе забути
Обов’язково в мовчанку грати
Так нам і треба один одної ми варті
Можливо з іншим тікав би краще
Ну все не забувай телефонуй ледащо

Мій відвертий каротин бета
Я питав у нуль один де ти
У мережі під чужим ніком
У яке кричати з цих вікон

У все й одразу купуй заразу
Я слів не пам’ятаю ні фіга ні разу
Ллємо олію в гілок багаття
Яка мені різниця Свєта ти чи Катя
Обов’язково в мовчанку грати
Ти запроторюєш мене за скляні грати
В приваті з іншим тікав би краще
Ну все не забувай телефонуй ледащо

Мій Ardı »

Він байдужий ніхто, да так ніхто,
Мої фатальні дзвони-дзвони
Благали кулі війни,
Лежали майже на том, на том
Іди збираюсь на ви!
Ось моє справжне лице
Був згоден віддати все,
Буквально все,
Мене на скелі несе.
Я слухав сміялася ти,
Мов ляпаси оплески
Мені нагадували, підказували,
Падають з неба зірки.
Віддавши своє люблю,
Я за тобою пішов,
Не все, що гладеньке — шовк,
Щось загубив, щось знайшов,
Лишився маленький шов, маленький шов.

Приспів:
Від твоєї вроди спокуси
Не рятують драйв барабана біт-біт,
Силу маєш ста землетрусив,
Бо мене трясе і кидає в піт.
Поза як на паперті рано,
Чуєш я не з тих, кого лякає лід,
Найтеміншу ніч змінить ранок
Муза вся скінчила, став на repeat

Ротами хапали сніг,
Мурахами по спині,
Не розумів слова НІ,
Земля тікала з під ніг.
З Ardı »

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя що ночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А от же, неодмінно летіти….

Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз’їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй Ardı »

Знаю я, знаєш ти
Що манель римувати листи і мости
Репери, римарі наганяють комарі
Так комарі
Та якщо що почуття через край
Ними милуватись дай, тільки дай, дай
Зорі більше б не світили і світ не милий
Ми з тобою щось не встигли, ми щось встигли
Вже за тиждень це знову і потяг потім
Цілий день сидиш на дроті, цукерка в роті
Ще й досі чиїсь доці Марусі Фроці
На тебе косять, автограф просять
Знай, но ти зазнаєшся негайно
Бачу виглядаєш файно, охайно
Десь мерседес чорний, шаровари сині
Один медальйон на пузі, інший на спині

Приспів:
Ай, порубаю я тебе в ковбасу Ardı »

Поліна, чуєш,ні? Поля! раз,два ,три,чотири!

Бекхем він грає кажеш: «інші не дуже»
Джастін він може наревіти калюжу
Як раптом щось, то Брюс усіх порятує
У всіх тату є, це я так, констатую
Трапляються ж комусь казкові герої
А в тебе хто є, в тебе я є, а хто я
Суцільна вада, соціальна провина
Але, Поліна, я на колінах.

Приспів
Буваю страшний та насправді ж дитина
Мабуть усе іще первісна людина
Та головне ти зрозуміти повинна
Поліна, я на колінах
Я не люблю ні галасу ані крику
Коли не в свої справи люди пхнуть пику
Це все пусте одне ти знати повинна
Поліна, я на колінах

Клуні чорнявий, а Сталлоне він дужий
Бред Піт вже зайнятий ти на нього байдуже
Як раптом Ardı »

Every guy in this pub in gonna tell you no worry that
Every chic in the club is gonna cry me all night
Possible baby girl you like drinking my blood-е

Possible you know you like to poop my heart in I see I (? thena ?)
Possible you like to telling me of sweet (? lithe ?) and i

Alcohol is sugar and ice
Alcohol is sugar and spicy spice…
Alcohol is sugar and… sugar and…
I know you need someone…
you need someone… Need someone…
you need someone…
Repeat she’s twice: «eating no alcohol is sugar and ice.»
Alcohol is sugar and… sugar and spice
Alcohol is sugar and ice

everything you lying Ardı »

Ресницами касаясь неба плакала.
Теплыми каплями,цветами радуги играя,
Как Леонардо красками,
Он засыпал ее цветами,если грустила.
Заставлял смеяться струны

Пелена ласками,если не могла уснуть,
То пела колыбельные часами,
Баловалась красками,
Руками нежно гладя волосы в беспамятстве.
Мятые косы,капли росы в постель
Одежды ни к чему.
Мела метель.
Свечи ломали тьму безжалостно…
Под утро засыпая тая в изнеможении…
Так яростно,
Так нежно,
стремление стать одним целым-неизбежно.
Плоть обжигала губы бережно…
Юный рассвет и мятые простыни…

привев:
Замерзал,стучался в закрытые двери…
По ночам просыпался в холодной постели…
Под мелодию нейлоновых струн,
Он мечтал…
О слиянии двух лун.

2 к.
И вот однажды,ее не стало рядом…
Кто же похител с пьедистала мою богиню?
Суки…
Спрашивал взглядом,
И да…
Как жить теперь и для кого,куда идти?!
Время не повернется вспять.
По прежнему мела метель
Даже если его распяли
Безжалостно,в пустой Ardı »

То був один із тих похмурих, але чудовий ранок.
Над багатоповерховими дворами шикувались хмари.
Я намагався врахувати кількість їх ланок…
Кількість їх ланок, кількість їх ланок.
Палав світанок, лунав біт ледачий.
Я сьогодні не працюю, пацани на дачі.
На папір лягають кльово слово за словом,
Незважаючи на настрій, час, аспекти мови.
Мов річки течія — за реченням речення.
Я ненадовго перейшов на самозабезпечення.
Гайда на дах — ловити птахів, дивитись в воду.
Сьогодні час забути про застуди і негоди,
Про перешкоди кожуха. Знімай свої заброди —
Дива погоди обійти ми маємо нову нагоду!
Маємо нову нагоду, ми маємо нову нагоду,
Чуєш? Ardı »